Вмирає Галя. Навколо ліжка чоловік Микола, діти, рідня. Вже й священник приготував все для відспівування. Раптом Галя відкриває очі й каже:
-Ми-ко-лаааа!
-Га.
-Нехай діти та всі інші вийдуть.
Воля вмираючої — закон. Всі встали та вийшли.
-Микола! Мені дуже соромно, але моє останнє бажання таке: хочу попробувати того сексу, не туди, куди всі, а трохи нижче.
Воля вмираючої — закон. Тим більше, що Галя довго хворіла, а він утримувався. Зробив своє діло, втомився та й заснув. Прокидається, мац-мац — Галі немає. Коли чує на кухні шкварчить яєшня. Виходить та дивується. Галя підперезана хусткою, трохи шкутильгає, жарить яєшню та щось тихенько приспівує. Далі їй все краще та краще.
На другий день збирається рідня. Танці, співи. Галя скаче, як молода. ДИВО!!! А Микола сидить сумний. Галя підбігає до нього та підбоченясь:
-Микола! Ти чого сумний? Скоро гості розійдутся — ще трохи попробуємо.
-Я ото думаю, що так і БАТЬКА МОЖНА БУЛО Б ВРЯТУВАТИ.